Все, що варто знати про нагрудні відеокамери поліцейських

82

Суперечки щодо наявності відеореєстраторів на формі поліцейських не вщухають, мабуть, від самого створення патрульної поліції.

Нерідко відео з камер з’являється в мережі інтернет та поширюється у ЗМІ без згоди зафільмованої на ньому особи. Що суперечить презумпції невинуватості та обмежень на розголошення приватних даних.

Самі правоохоронці заявляють, що фіксуючи спілкування з порушниками на камеру убезпечують себе від подальших претензій щодо неправомірної поведінки чи застосування сили.

Відповідно до інструкції застосування, нагрудна камера розміщується на однострої працівника патрульної поліції, про що має попереджати відповідний знак (напис, бейдж тощо).

Про його застосування у визначених законодавством випадках робиться попередження, він вмикається/вимикається працівником поліції самостійно та фіксує усю бесіду із особою.

Зокрема, передбачено такі випадки для відеофіксації ( але не виключно):

– при оформленні дорожньо-транспортної пригоди;
– при перевірці документів;
– при поверхневому огляді;
– при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї;
– при наданні допомоги особам;
– у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації.

При цьому зазначається, що «після активації нагрудної відеокамери все спілкування повинно бути записане безперервно».

Тут також можна навести витяг із документу, що не має статусу нормативно-правового акту, однак є широко застосовними методичними рекомендаціями серед працівників патрульної поліції, розробленими самим Департаментом. Він має назву «СОП» – стандартні операційні процедури.

– «усе спілкування з особою повинно фільмуватися на відеореєстратор»;
– «звертаючись до особи (водія)…попередження про відеофіксацію»;
– «алгоритм. Підійдіть до правопорушника, ввімкніть нагрудну відеокамеру…»;
– «відеореєстратор поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку контакту…».

Кожному відеореєстратору присвоюється ідентифікаційний номер та при виході на зміну працівник патрульної поліції оглядає його на справність і розписується про це у відповідному журналі, а при закінченні зміни здає прилад у найкоротший строк. Патрульному заборонено самостійно показувати інформацію третім особам, змінювати, редагувати, видаляти, копіювати тощо.

Після здачі реєстратора уповноважена особа структурного підрозділу інформаційних технологій та зв’язку управління патрульної поліції зберігає відеозапис на сервері – «протягом 6 годин з моменту прийому від працівника здійснюється процедура довготривалого збереження – до 30 діб на сервері за наявності технічної можливості».

При цьому строк може бути подовжено за розпорядженням начальників управлінь поліції у містах (або Департаменту), у випадку отримання скарги від особи на рішення, дії чи бездіяльність працівників патрульної поліції, у інших виключних випадках.

Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 24.11.2015 № 14/1 відео, що знаходиться на сервері чи відеореєстраторі є службовою інформацією та може надаватись третім особам виключно на підставі:

– ухвали суду, що набрала законної сили, щодо надання у розпорядження суду фрагменту відеозапису;
– запиту слідчого про надання відео в рамках кримінального провадження;
– у інших випадках, передбачених чинним законодавством, за погодженням з начальником Управління патрульної поліції у відповідному місті або його заступником».

Відеозаписи можуть «поширюватись у мережі Інтернет виключно для здійснення превенції та профілактики правопорушень з метою забезпечення національної безпеки та захисту життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави».

Але воно «здійснюється виключно за умови, якщо користь від такого використання для суспільства і держави є більшою, ніж негативні наслідки для приватних інтересів окремої особи».

Суб’єктом прийняття рішень є той самий підрозділ, тобто він оцінює ймовірну користь від опублікування такого матеріалу. У цьому пункті вперше вживаються слова «приватні інтереси окремої особи», хоча розкриття цього терміну є нелегким завданням, у чому ми могли переконатися вище.

Важливо зазначити, що право розміщувати такі відеозаписи може передаватися на підставі відповідних договорів для використання ЗМІ.

Однак про які «відповідні договори» йде мова, незрозуміло, а відносини ЗМІ із Національною поліцією також врегульовані недостатньо чітко.

Право на приватність (захист персональних даних є його частиною) гарантоване статтею 32 Конституції України («особисте і сімейне життя»). У розумінні Європейської конвенції про права людини воно є ширшим: «поняття приватного життя є широким і не може бути визначене вичерпно».

Коли йдеться про право на приватність, наш законодавець керується поняттями «персональні дані» та «конфіденційна інформація». Однак чинним законодавством не встановленого чіткого переліку таких відомостей, що могли б бути захищені цим Законом.

Щодо конфіденційної інформації, то її визначення знаходимо у ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якої це «інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов».

Діяльність поліції, пов’язана із захистом і обробкою персональних даних, здійснюється на підставах, визначених Конституцією України, ЗУ «Про захист персональних даних», іншими законами України (ч. 4 ст. 25 ЗУ «Про Національну поліцію»).

Відтак, передача відео у ЗМІ або розміщення його на відеохостингах (наприклад YouTube) є обробкою персональних даних. Така обробка, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про захист персональних даних», не допускається без згоди особи, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відтак, сьогодні відеозаписи, отримані з відеореєстраторів і опубліковані без згоди на це особи, котра була об’єктом відеозапису, є порушенням норм Закону України «Про захист персональних даних». Така ситуація буде продовжуватись до узаконення (тобто вказання норми у законі) вищенаведених формулювань. Очевидно, що такі зміни мають бути внесені до Закону України «Про Національну поліцію».

Що ж до тих відео, які публікуються без згоді зафільмованої особи, то експерти радять вдаватися до деперсоніфікації. Тобто «замальовування» обличчя, номерних знаків та приховування усієї тієї інформації, яка може посприяти ідентифікації особи ще до передачі такого відео третім особам, тобто вона має бути зроблена самою Національною поліцією України.

Винятком з цього правила може бути ситуація, за якої відповідне відео переглядалось у відкритому судовому засіданні: за таких умов воно може бути опубліковано без деперсоніфікації.